Нормативні основи гнучкого пакування для харчових продуктів в Україні та світі. Тенденції змін та оновлень.

З кожним роком в Україні та і, в цілому, в світові гнучке пакування набуває неабиякого зростання обсягів. Деякі міжнародні видання прогнозують стрімке зростання до 2030 року з подальшою фіксацією показника за певних причин наукового та технологічного характерів.

Переваги гнучкої упаковки:

• Потребує менше матеріалу, енергії та води на виробництво.
• Подовжує термін зберігання продукту, завдяки бар’єрним властивостям матеріалу.
• Має зручну і практичну систему відкривання або закривання.
• Має більш привабливий вигляд на торговій полиці.
• Заощаджує витрати на зберігання та транспортування, так як має менший об’єм та вагу.

Все більше зростає інтерес та попит на використання більш екологічних матеріалів та їх комбінацій, до врахування вимог регуляторних змін у цьому напрямку: спрямованість на зменшення кількості відходів, збільшення частки, придатної до переробки та контроль цих процесів.

Законодавство та нормативні основи для виготовлення та використання гнучкого пакування в Україні та Світі.

Які нормативні акти в сфері гнучкого пакування взагалі існують?

Тут одразу треба розділити дві нормативні гілки:

• міжнародне законодавство;
• законодавство України.

Міжнародне законодавство, яке враховує і виконує в своїй діяльності кожен свідомий виробник упаковки для харчових продуктів

• Commission regulation (EC) 10/2011 (включаючи останні зміни COMMIS SION REGULATION (EU) 2026/245 03.02.2026 _COMMISSION REGULATION (EU) No 10/2011.
• Регламент (ЄС) № 1935/2004 (Документ 02004R1935-20210327).
• Регламент Комісії (ЄС) № 2023/2006 (включаючи останні зміни COMMIS SION REGULATION (EU) 2025/351 від 24.02.2025).
• Регламент Комиссии (ЕС) № 1169/2011 (Документ 02011R1169-2025040).
• Регламент (ЄС) 40/2025.

Ці документи мають тенденції до регулярних змін, які обов’язково слід враховувати і відстежувати всім зацікавленим сторонам, щоб чітко виконувати вимоги.

Регламент (ЄС) 2025/40 про пакування та відходи пакування

Регламент встановлює вимоги до всього життєвого циклу пакування щодо екологічної сталості та маркування для його розміщення на ринку.

Регламент визначає вимоги до:

• розширеної відповідальності виробника, запобігання утворенню відходів пакування (зокрема зменшення кількості непотрібного пакування;
• повторне використання пакування, а також збирання та перероблення;
• вторинну переробку пакування, перероблення відходів пакування.

Регламент встановлює цільові вимоги не лише до виробників пакування, а також і до держав-членів. Так, кожна держава-член повинна скоротити кількість відходів пакування, що утворюються на одну особу населення (порівняно з 2018 роком) щонайменше на 5% до 2030 року, на 10% до 2035 року та на 15% до 2040 року.

Що таке PPWR?

Для виробників, імпортерів та експортерів продукції це означає, що відповідність упаковки повинна бути підтверджена не лише деклараціями виробника, а й результатами лабораторних випробувань, технічною документацією та іншими доказами відповідності.

PPWR (Packaging and Packaging Waste Regulation) – це новий регламент Європейського Союзу, який замінив Директиву 94/62/EC про упаковку та відходи упаковки.

Основна мета документа:

• зменшення кількості пакувальних відходів;
• підвищення рівня перероблення упаковки;
• скорочення використання первинної сировини;
• збільшення частки вторинної сировини;
• обмеження використання небезпечних речовин;
• впровадження принципів циркулярної економіки.

Регламент поширюється практично на всі види упаковки незалежно від матеріалу її виготовлення.

PPWR передбачає, що виробник повинен мати достатні докази відповідності упаковки встановленим вимогам..

Саме тому одним із ключових елементів технічної документації є протоколи лабораторних випробувань, які замовляє виробник пакування або виробник готового продукту, і на підставі досліджень яких готує документацію та формує гарантії відповідності.

Основні типи аналізування, результати якого повинні вноситися та мати лабораторні підтвердження (в Декларацію відповідності вносяться всі дані про протоколи досліджень):.

1. Визначення вмісту важких металів.
2. Випробування на вміст PFAS.
3. Міграційні випробування.
4. Механічні випробування.

Додатковими пунктами досліджень вказані (але не затверджені методології та шляхи оцінювання, можливе введення до 2030 року):.

5. Випробування на придатність до перероблення.
6. Визначення вмісту вторинної сировини.
7. Випробування на компостованість.

Своєчасне проведення необхідних випробувань і належне оформлення документів допоможе експортерам уникнути затримок під час виходу продукції на європейський ринок, знизити ризики претензій з боку партнерів і забезпечити дотримання вимог нового європейського законодавства.

Наталія Бевза,

Директорка з якості та сертифікації ТОВ «ІТАК»